У понеділок, 28 березня, в Індії почався загальнонаціональний дводенний страйк, організований десятьма центральними профспілками країни. У ньому взяли участь 200 млн працівників, фермерів та небайдужих громадян, а це приблизно чверть працездатного населення. Незадоволені антинародною політикою уряду, люди вийшли на вулиці міст в промислових і ресурсодобувних районах країни. У частині міст протестувальникам вдалося заблокувати дороги і залізниці.

Вимоги працівників:

  • Скасування нового закону про працю
  • Відмова від приватизації держпідприємств у будь-якій формі (зниження частки держави з 51% до 26%)
  • Справедливий розподіл доходів
  • Збільшення заробітної плати відповідно до Закону про гарантування зайнятості у сільській місцевості Махатми Ганді
  • Соціальні гарантії для контрактних працівників

«Вони продають залізниці, аеропорти, порти, нафтову промисловість і газопереробні заводи, а також наш сектор передачі електроенергії, нічого не залишилося. Все, що наші предки побудували в цій країні, тепер продається великим корпораціям і приватним підприємцям» - заявив Анураг Саксена, керівник Центру індійських профспілок, який налічує більше шести мільйонів членів по всій країні.

Страйк вплинув на роботу пошти, громадського транспорту, телекомунікаційної галузі, підприємств, що працюють у сферах енергетики, нафти, металургії. Страйк підтримали профспілки банківських службовців, профспілка авторикш та працівників громадського транспорту.

Також у страйку взяли участь дві ІТ профспілки: KITU і AIITEU. Протестувати їх змушують не маленькі зарплати і низький рівень життя. Мінімальний розмір оплати праці наближається до українського, як і зарплати ІТ фахівців. Просто вони точно розуміють, що тільки профспілковий рух здатний поліпшити ситуацію в країні.